• Együtt könnyebb. Segíts érzelmei szabályozásában!

Egy egyensúlyából kimozdított idegrendszert egy nyugodt idegrendszer tud a legkönnyebben megnyugtatni. Mit is jelent ez? Amikor gyermekünk feszült állapotban van, fontos, hogy próbáljunk nyugodt hangon, ellazult arckifejezéssel, támogató testtartással, a gyermekhez lehajolva, az ő szintjén, elfogadóan fordulni felé, a felemelt hang, ingerültség, fenyegető gesztusok csak tovább növelik az izgatottságot. Saját nyugalmunk megőrzése gyermekünk megnyugvását is segíti, közösen könnyebb csillapítani az erős érzelmi viharokat. 

• Kezdjük önmagunkkal a megnyugtatást!

Ahhoz, hogy nyugodtan tudjunk jelen lenni, érdemes először saját magunkat megvizsgálni, megfigyelni, hogy mennyire vagyunk nyugodtak. Ha úgy érezzük, hogy mi is felkavart, feszült állapotban vagyunk, keressünk lehetőséget a megnyugvásra. Ebben segít, ha megállunk pár percre és megvizsgáljuk, hogy mit érzünk a testünkben, behajlítjuk kicsit a térdünket, megérezzük a talaj megtartó erejét a talpunk alatt, veszünk három mély levegőt, megmossuk az arcunkat vagy megérintünk valamilyen szilárd dolgot, ami biztonságot ad számunkra.

• Érvelés helyett először nyugtasd meg és kapcsolódj!

Erős érzelmek esetén vagy fenyegetettség hatására az érvekre hallgató „okos, gondolkodó” agyunk lekapcsol, helyette az alsóbb agyi központok veszik át az irányítást, amelyeket könnyebb megnyugtatni ismétlődő ritmikus tevékenységekkel: pl. légzéssel, tánccal, énekléssel, dúdolással, tapsolással, dobolással, zenehallgatással, de segíthet a firkálás, gyurmázás, építés vagy biztonságos érintés is. Miután megnyugodott gyermekünk, biztonságban érzi magát, utána tudjuk elmagyarázni neki, hogy mi történt, tudatos érvelést alkalmazni (pl. Rendben van, hogy dühös vagy, de az nincs rendben, ha bántod a tesódat, helyette keressünk más módot, hogyan tudod levezetni ilyenkor a feszültségedet. Például firkában mutasd meg, hogy mennyire vagy dühös, milyen színű a dühöd. Hol érzed a testedben a dühödet?) 

• Egy indulatosabb viselkedés mögött nagyon sok érzelem és szükséglet lehet. Vizsgáld meg, hogy milyen szükséglete sérülhetett gyermekednek!

A viselkedés sokszor a jégjegy csúcsa, a víz alatt sok elsőre láthatatlan érzés és szükséglet bújhat meg pl. kudarctól való félelem, szorongás, magány, stressz, tehetetlenség, elárasztottság. Vizsgáld meg, hogy mit kommunikálhat a gyermeked a viselkedésével, milyen mögöttes érzelmek és szükségletek lehetnek a viselkedés hátterében? Biztonságra van szüksége? Kapcsolódásra? Figyelemre? Esetleg unatkozik? Segíts gyermekednek is látni, hogy milyen érzések vannak benne (pl. Látom, hogy most dühös/szomorú/ csalódott vagy.)

• Segíts gyermekednek tudatosítani a testi érzéseit!

A gyermekek sokszor nem tudják megnevezni pontosan, hogy mit éreznek, de testük jelzéseit ők is érzik (pl. gombóc a torokban, összeszorult a gyomrom). Ha tudatosan érzékeljük a testérzeteket, ez segíthet átváltani egyik állapotból a másikba. Segíts nekik kapcsolatba lépni ezekkel a testi érzetekkel, és elindítani a szabályozást. Az alábbi kérdések segíthetnek ebben: 

• hol érzed pontosan a testedben?
• ha odafigyelsz arra a testérzetre, mi történik utána? hogyan változik?
• milyen nagy ez a testérzet? van alakja? színe? mozgása?

Pozitív testérzetek esetében (pl. biztonság), segítsd elmélyíteni ezt az érzetet: pl. „engedd meg magadnak, hogy olyan hosszú ideig élvezd ezt az érzést, ameddig csak akarod”

• A szavaknak ereje van!

Bár ahogy fentebb írtuk érzelmileg elárasztott helyezetekben a szavak elsőre kevésbé működnek, vannak olyan mondatok, amelyek segíthetnek kapcsolódni és megnyugtatni a gyermekünket.

• Szeretnéd, hogy megöleljelek?
• Nyugodtan sírjál.
• Teljesen természetes, hogy szomorú/csalódott/dühös stb. vagy. 
• Ez nagyon ijesztő lehetett.
• Itt vagyok melletted. 
• Melletted maradok, amíg csitulnak az érzelmek.
• Szeretlek!
• Gyere, lélegezzünk együtt.
• Szeretnél játszani ezzel a játékkal? (firkálás, építés, buborékfújás)
• Gyere, hallgassuk meg a kedvenc dalodat, táncolhatunk is rá, ha készen állsz. 
• Biztonságban vagy.

Segíts gyermekednek látni, hogy milyen erőforrásai és erősségei vannak, amelyek nehéz helyzetekben segíthetnek számára.

Készíts gyermeked számára listát arról, hogy mitől érzi magát biztonságban, mi nevetteti meg, miben éli meg a sikerélményt, milyen tevékenységekben tud biztonságosan kapcsolódni másokhoz. 

Végül néhány relaxációt segítő konkrét gyakorlat:

• Buborékfújás: A gyerekek által kedvelt, játékos tevékenység segít a mélylégzés gyakorlásában. Vegyetek mély levegőt és próbáljatok meg minél nagyobb buborékokat fújni lassan, hosszú kilégzéssel.
• Citromfacsarás: Készítsetek gyermekeddel képzeletbeli citromlevet. Csináljatok úgy, mintha mindkét kezetekben egy-egy egész citrom lenne. Nyomjátok össze 5-ig számolva, mintha az összes levét ki akarnátok préselni. Összenyomás közben érezzétek a feszültséget a karjaitokban. Majd ejtsétek le gyorsan a citromokat. Segíts gyermekednek megfigyelni, hogy milyen érzés, amikor ellazulnak az izmai, milyen különbség van az ellazult és megfeszített állapot között. Ismételjétek meg még 3 citrommal a gyakorlatot. 
• Hullámlovas plüssállat: Kérjük meg gyermekünket, hogy feküdjön a hátára, majd egy általa választott játékfigurát/plüssálatot helyezzünk a hasára. Belégzéskor vegye a levegőt a hasába, ezáltal megemelkedik a hasa a plüssállattal együtt, majd kilégzéskor préselje ki a levegőt a hasából, ezáltal süllyed a has és a plüssállat is. Így a kilégzés és belégzés ritmusára lehet utaztatni a „tenger hullámain” a plüssállatot. A hasi légzés, mélyebb, lassabb, ritmusosabb légzést biztosít, csökkenti a szívritmust és izomfeszültséget, ezáltal segít a megnyugvásban.
• Oroszlánlégzés: A következő vicces gyakorlatban úgy fogunk tenni, mintha oroszlánok lennénk. Belégzéskor vegyük az orrunkon keresztül a levegőt, majd kilégzéskor nyissuk ki a szánkat, dugjuk ki a nyelvünket és adjunk ki ’HA’ hangot, mint az oroszlánok. A gyakorlatot általában élénk nevetés is kíséri, amely szintén segít a feszültség oldásában.

Як можна заспокоїти дитину, коли її переповнюють емоції?

Нервову систему, що вийшла з рівноваги, найкраще заспокоює спокійна нервова система. Що це означає? Коли ваша дитина напружена, необхідно розмовляти з нею спокійним тоном, з розслабленим виразом обличчя, у підтримуючій позі, нахилившись до дитини, на її рівні, у доброзичливій манері, підвищений голос, роздратування, погрозливі жести лише посилюють тривогу. Зберігаючи спокій, ми також допомагаємо заспокоїти нашу дитину, разом легше вгамувати сильні емоційні хвилювання. 

• Почнемо із заспокоєння самих себе!

Для того, щоб бути спокійним у спілкуванні, варто спочатку перевірити себе, поспостерігати за тим, наскільки ми спокійні. Якщо ми відчуваємо, що ми схвильовані або напружені, ми повинні шукати можливості заспокоїтися. Допомагає, якщо ми зупинимося на кілька хвилин і подивимося на те, що відчуваємо у своєму тілі, трохи зігнемо коліна, відчуємо землю під ногами, зробимо три глибокі вдихи, вмиємося або доторкнемося до якого-небудь твердого предмета, який дає нам безпеку.

• Замість того, щоб сперечатися, спочатку заспокойся і налагодь зв’язок!

Під час сильних емоцій або загрози наш ” інтелектуальний, міркуючий” мозок, який прислухається до розуму, вимикається і замінюється нижчими мозковими центрами, який легше заспокоїти за допомогою повторюваних ритмічних дій, таких як дихання, танці, спів, наспівування, плескання в долоні, барабанний бій, прослуховування музики, а також малювання, гра з кубиками, конструювання або безпечні дотики. Коли дитина заспокоїться і відчує себе в безпеці, ви можете пояснити їй, що сталося, використовуючи свідому аргументацію (наприклад, що злитися – це нормально, але не можна ображати брата чи сестру, натомість знайдіть інші способи зняти напругу). Наприклад, запишіть, наскільки ви сердиті, якого кольору ваш гнів. Де у вашому тілі ви відчуваєте гнів?). 

• За більш імпульсивною поведінкою може стояти багато емоцій і потреб. Дослідіть, які потреби може мати ваша дитина.

Поведінка часто є вершиною айсберга, під водою якого може ховатися багато невидимих, на перший погляд відчуттів і потреб, наприклад, страх невдачі, тривога, самотність, стрес, безпорадність, пригніченість. Дослідіть, що ваша дитина намагається повідомити своєю поведінкою, які глибинні емоції та потреби можуть стояти за цією поведінкою? Чи потребує вона безпеки? Потреба у зв’язку? Уваги? Їй нудно? Допоможіть дитині зрозуміти, які почуття вона відчуває (наприклад, я бачу, що ти зараз злий/сумний/розчарований).

• Допоможіть дитині усвідомити свої фізичні відчуття!

Діти часто не можуть точно назвати, що вони відчувають, але вони можуть відчувати сигнали свого тіла (наприклад, клубок у горлі, спазми в животі). Свідоме усвідомлення тілесних відчуттів може допомогти нам переходити з одного стану в інший. Допоможіть їм встановити зв’язок з цими тілесними відчуттями і почати їх регулювати. У цьому вам допоможуть питання, наведені нижче: 

• де саме у своєму тілі ви це відчуваєте?
• якщо ви звертаєте увагу на це відчуття, що відбувається потім? як воно змінюється?
•  наскільки велике це відчуття в тілі? чи має воно форму? колір? рух?

Для позитивних тілесних відчуттів (наприклад, безпеки) допоможіть поглибити це відчуття: наприклад, „дозволь собі насолоджуватися цим відчуттям стільки, скільки ти хочеш”.

• Слова мають силу!

Хоча, як ми вже писали вище, в емоційно перевантажених ситуаціях слова можуть спочатку не спрацьовувати, є фрази, які можуть допомогти налагодити контакт і заспокоїти вашу дитину.

Хочеш, я тебе обійму?

• Не соромтеся плакати.
• Цілком природно відчувати смуток / злість / гнів і т.д. 
• Це, мабуть, було дуже страшно.
• Я тут, щоб підтримати тебе. 
• Я буду поруч, поки емоції не стихнуть.
• Я люблю тебе!
• Давай, дихаймо разом.
• Хочеш пограти в цю гру? ( малювання, конструювання, пускання мильних бульбашок)
• Послухаємо твою улюблену пісню, ми можемо потанцювати під неї, коли ти будеш готовий. 
• Ти в безпеці.

Допоможіть дитині побачити, які ресурси та сильні сторони вона має, які можуть допомогти їй у складних ситуаціях.

Складіть для дитини список того, що допомагає їй почуватися в безпеці, що змушує її сміятися, що дає їй відчуття досягнення, в яких видах діяльності вона може безпечно спілкуватися з іншими. 

Наостанок, кілька конкретних вправ, які допоможуть вам розслабитися:

• Мильна бульбашка: Ця ігрова вправа, яку полюбляють діти, допомагає їм тренувати глибоке дихання. Зробіть глибокий вдих і спробуйте надути якомога більше бульбашок, повільно, з довгими видихами.
• Вичахання  лимона: Зробіть з дитиною уявний лимонний сік. Уявіть, що в кожній руці у вас по цілому лимону. Стисніть його разом, рахуючи до 5, так, ніби вичавлюєте весь сік. Відчуйте, як напружуються ваші руки, коли стискаєте. Потім швидко киньте лимони. Допоможіть дитині поспостерігати за відчуттями, які виникають, коли м’язи розслабляються, за різницею між розслабленими і напруженими м’язами. Повторіть вправу ще з 3 лимонами.Ї₴
• Плюшева тварина з вершником на хвилі: Попросіть дитину лягти на спину, а потім покладіть їй на живіт обрану нею іграшкову фігурку або іграшкову миску. На вдиху наберіть повітря в живіт, щоб живіт піднявся разом з іграшкою, а на видиху вичавіть повітря з живота, щоб і живіт, і іграшка опустилися. В такий спосіб м’яка іграшка може подорожувати на „морських хвилях” у ритмі видиху та вдиху. Дихання животом, більш глибоке, повільне, ритмічне дихання, знижує частоту серцебиття і м’язову напругу, допомагаючи таким чином розслабитися.
• Подих лева: У наступній веселій вправі ми уявимо, що ми леви. Вдихніть через ніс і видихніть, відкрийте рот, висолопіть язика і видайте звук ” ГА „, як леви. Вправа зазвичай супроводжується веселим сміхом, що також допомагає зняти напругу.

Как я могу успокоить своего ребенка, когда его / ее охватывают эмоции? 

• Вместе легче. Помоги ему / ей регулировать свои эмоции!  

Нервного человека, который вышел из равновесия, лучше всего успокаивает спокойный человек. Что это значит? Когда ваш ребенок нервничает, главное – постараться говорить с ним спокойным голосом, со спокойным выражением лица, в благожелательной позе, наклоняясь к ребенку, на его уровне, в принимающей манере. Повышенный голос, раздражение, угрожающие жесты только усиливают тревогу. Если мы сами сохраняем свое спокойствие, это помогает успокоить и ребенка, вместе легче сгладить сильные эмоциональные вспышки.  

• Сначала успокоим себя!  

Для того чтобы спокойно присутствовать, прежде всего необходимо посмотреть на себя, насколько мы спокойны. Если мы чувствуем, что мы сами взволнованы или напряжены, то мы должны найти возможность успокоиться. Нам поможет, если мы остановимся на несколько минут и посмотрим, что мы чувствуем в своем теле, слегка согнем колени, почувствуем землю под ногами, делаем три глубоких вдоха, умоем лицо или прикоснемся к чему-то твердому, что дает нам уверенность.  

• Вместо спора сначала успокойтесь и подключитесь!  

При сильных эмоциях или угрозе наш „умный, мыслящий” мозг, который прислушивается к разуму, отключается и заменяется низшими мозговыми центрами, успокоить которые легче с помощью повторяющихся ритмичных действий, таких как дыхание, танцы, пение, мурлыканье, хлопки рук, барабанный бой, слушание музыки, а также рисование, игра с пластилином, строительство или безопасные прикасания. После того как ребенок успокоился и чувствует себя в безопасности, мы можем объяснить ему, что произошло, можем использовать аргументы (например, это нормально – злиться, но недопустимо причинять боль брату или сестре, вместо этого найди другие способы снять напряжение. Например, черкни, как ты злитесь, какого цвета твой гнев. Где в своем теле ты чувствуешь гнев?). 

• За импульсивным поведением может стоять множество эмоций и потребностей. Выясните, какие потребности есть у вашего ребенка. 

Поведение часто является верхушкой айсберга, под водой могут скрываться множество чувств и потребностей, на первый взгляд незаметных, таких как, боязнь неудачи, тревога, одиночество, стресс, беспомощность, подавленность. Попробуйте разобраться, о чем ваш ребенок может сообщать своим поведением, какие эмоции и потребности могут скрываться за его поведением? Нуждается ли он в безопасности? Потребность в связи? Хочет внимания? Ему скучно? Помогите ребенку понять, какие чувства он или она испытывает (например, я вижу, что ты сейчас злишься/грустишь/разочарован). 

• Помогите своему ребенку осознать свои физические ощущения! 

Дети часто не могут точно назвать, что они чувствуют, но они ощущают сигналы своего тела (например, ком в горле, спазмы в желудке). Осознанное понимание телесных ощущений может помочь нам перейти из одного состояния в другое. Помогите им установить связь с этими телесными ощущениями и начать их регулировать. Следующие вопросы помогут вам в этом: 

• – где именно в твоем теле ты это чувствуешь? 
• – если ты обратишь внимание на это ощущение, что произойдет потом? как оно изменится? 
• – какого размера это телесное ощущение? есть ли у него форма? цвет? движение? 

В случае положительных телесных ощущений (например, безопасность), постарайся углубить это чувство: например, „позволь себе наслаждаться этим чувством столько, сколько тебе хочется”. 

• Слова имеют силу! 

Хотя, как выше было написано, в эмоционально перегруженных ситуациях слова поначалу работают не так хорошо, есть фразы, которые могут помочь установить контакт и успокоить ребенка. 

• Хочешь, я тебя обниму? 
• Давай, плачь. 
• Это совершенно нормально – грустить, злиться, расстраиваться и т.д.  
• Это, наверное, было очень страшно. 
• Я рядом с тобой.  
• Я буду рядом, пока не пройдут эмоции. 
• Я тебя люблю! 
• Давай, дышать вместе. 
• Хочешь поиграть в эту игру? (рисование, строительство, надувание пузырей). 
• Давай, послушаем твою любимую песню, мы можем потанцевать под нее, когда ты готов.  
• Ты в безопасности. 

Помогите своему ребенку увидеть, какие ресурсы и сильные стороны у него есть, которые могут помочь ему в трудных ситуациях. 

Составьте для своего ребенка список того, что помогает ему чувствовать себя в безопасности, что заставляет его смеяться, что дает ему чувство достижения, с помощью каких занятий он может безопасно наладить связь с людьми. 

И в заключение – несколько конкретных упражнений, которые помогут вам расслабиться: 

• Пускание пузырей: это игривое занятие, популярное у детей, помогает им практиковать глубокое дыхание. Сделайте глубокий вдох и постарайтесь надувать как можно больше пузырей медленно, с длинными выдохами. 

• Выжимание лимона: Приготовьте вместе с ребенком воображаемый лимонный сок. Представьте, что у вас в каждой руке по целому лимону. Сожмите их вместе, считая до 5, как будто вы выжимаете весь сок. Сжимая лимон, почувствуйте напряжение в руках. Затем быстро бросьте лимоны. Помогите ребенку обратить внимание на то, что он чувствует, когда его мышцы расслабляются, на разницу между расслаблением и напряжением. Повторите упражнение еще с 3 лимонами. 

• Катание плюшевой игрушки на волне: попросите ребенка лечь на спину, а затем положите на его животик выбранную игрушку. На вдохе впустите воздух в живот, заставляя живот подниматься вместе с игрушкой, а на выдохе выжмите воздух из живота, заставляя живот и игрушку опускаться. Таким образом, плюшевая игрушка может перемещаться по „морским волнам” в ритме выдоха и вдоха. Дыхание животом, более глубокое, медленное, ритмичное, снижает частоту сердечных сокращений и мышечное напряжение, тем самым помогая расслабиться. 
• Дыхание льва: При выполнении следующего веселого упражнения мы будем притворяться львами. Вдохните через нос и на выдохе откройте рот, высуньте язык и произнесите звук „ХА”, как львы. Это упражнение обычно сопровождается веселым смехом, который также помогает снять напряжение. 

Graphasel Design Studio